Незвичайні пам'ятники Ужгорода

    Міні скульптури в Закарпатті за останні кілька років стали настільки відомими і популярними, що вже отримали звання справжньої родзинки Закарпаття і в той же час сучасної пам’ятки. Причому симпатію вони викликають як у захоплених туристів, особливо дітей, так і у самих закарпатців, для яких їх поява часто є повним сюрпризом. Мініскульптури – це нова історія старовинного Ужгорода. Свого роду це візитівка міста. Всі «герої» міні скульптурок тим чи іншим чином мають відношення до Закарпаття. І звичайно вони обростають міфами, легендами та повір’ями.

 

    Ужгород – найменший обласний центр в Україні. Може, це й стало поштовхом для місцевого скульптора Михайла Колодка створювати й установлювати по місту серію саме маленьких скульптур.  Автор вважає їх дієвими складовими налагодження культурної комунікації між Ужгородом та Європою. "Наш край багатий переплетінням культур, які століттями тут будувалися. Саме це ми хотіли передати в скульптурі. Не стали робити цього у великих, дорогих монументах. Мініатюра значно дешевша, а, можливо, й цікавіша", - розповів Михайло.

    На сьогоднішній день в Ужгороді існує близько 60-ти  міні-скульптур і ця цифра не припиняє рости, що не може не радувати. Більшість з цих скульптур знаходиться в центрі міста, або недалеко від центру. Але, тим не менше, їх не завжди просто знайти, а буває, натрапляєш на когось, зовсім не чекаючи цього! У зв’язку з цим, і була створена карта захоплюючого квесту по ужгородським міні-скульптуркам. А також проводять спеціальні екскурсії. Туристи та мешканці міста залюбки їх шукають, фотографуються та слухають історії про їхнє створення.

 

    Найпершою закарпатською міні-скульптуркою став мініатюрний пам’ятник помічнику Святого Миколая, якого почали ніжно називати Миколайчиком. Його поява анонсувалася як лист від самого Святого Миколая, в якому той повідомляв, що вже незабаром в Ужгороді можна буде звернутися до його посланника. У якого буде особлива місія в місті, а також почесне звання офіційного представника Миколая. Миколайчик став першою найменшою скульптурою в Закарпатті, зростом всього 16 см. Оселився він на поручнях на центральній частині однієї з ужгородських набережних в грудні 2010 року. З того часу його добре обличчя і тепла усмішка радує всіх, хто до нього наближається. Крім того, люди вірять, що якщо потерти носик Миколайчика і загадати при цьому бажання, воно обов’язково збудеться.

 

    Всього через кілька місяців після цього в центрі Ужгорода з’явився ще один «міні-житель» – мініатюрне зображення знаменитої статуї Свободи. Її стали називати також ніжно, одночасно і трохи іронічно – Свободка. До всього цього Свободка є ще й маяком. Відкрили її під час традиційного сплаву на саморобних човнах річкою Уж – «Ужгородська регата». Крім того, закарпатська Свободка володіє ще однією цікавою особливістю – виявляється, Свободка – справжня модниця! Оскільки скульптурку регулярно наряджають в різноманітні образи – від морячки до нареченої – в залежності від подій, що відбуваються в місті.

  

Мальовнича Колочава

    Село Колочава на Закарпатті сьогодні відоме на всю Україну, як “село десяти музеїв”, де кожен знайде для себе багато цікавинок.

    Колочава – унікальне село на Закарпатті, розташоване у мальовничій Тереблянській долині. Тут чудові гірські краєвиди, чисте повітря, мінеральна вода. Але крім того,    уродженці Колочави докладають чимало зусиль до дослідницької роботи та збереження історії цього гірського села, завдяки чому воно навіть отримало назву "село десяти музеїв".

    Тут росте багато червонокнижних рослин; Навесні можна спостерігати унікальне природне явище: тут масово зацвітає рідкісна рослина – шафран Гейфеля, яка занесена до Червоної книги України. Друга назва квітів-крокуси.  Це дуже гарні квіти фіолетового кольору. У Колочаві шафран ретельно охороняють. Зазвичай перші квіти тут з’являються наприкінці березня, а масове цвітіння відбувається у середині квітня.

Музей “Старе село”

    «Старе село» – перший сільський музей архітектури та побуту в Закарпатській області. Розташований він між синіми хвилями річки Колочавки  та вічнозеленим масивом Чертежика. На його території відтворено село стародавньої Верховини із колочавських експонатів, які ознайомлюють із 300-річною історією побуту місцевих жителів. У скансені представлені пам’ятки культури різних часів  та різних верств населення як за соціальним статусом (бідняки, середняки), так і за видом діяльності (вівчарі, лісоруби, мірошники, швеці).

   

Легенди Закарпаття

    Сьогодні ми з вами здійснимо подорож в загадкове минуле нашого краю і ознайомимося з легендами Закарпаття.

    Наш край надзвичайно багатий легендами, міфами та оригінальною історією. Гори Карпати навіть на перший погляд навіюють всілякі дивовижні образи. Замки та палаци, храми та монастирі, археологічні знахідки ховають від нас чимало таємниць минулої доби. Вони захоплюють нас, переносячи в різні історичні епохи, пронизують духом героїчних та легендарних часів. 

    Взагалі історія Закарпаття ставить більше питань ніж відповідей. Події минулого настільки розмиті та багатозначні, що виникає великий простір для бурхливої уяви. Звідси випливають різноманітні версії щодо тієї чи іншої події. Писемні джерела та археологія висвітлюють одні сторони минулого, народна пам’ять -- інші. Історично склалося так, що не один народ творив наші легенди та міфи. А як ми знаємо, кожен народ сприймає реальність по своєму, як і кожен історик трактує по різному події та факти. В цьому і особливість таємничого переплетіння, що оповило Карпати невидимим вузлом міфів та легенд багатьох поколінь різних народів.

    Озеро Синевир, або як його ще називають "Морське око"- це офіційно найбільше і найглибше високогірне озеро України. Воно утворилося досить не випадковим чином. Історики пишуть, що це сталося близько 10 тисяч років тому в результаті потужних зрушень гірських порід.

 

    Неодмінна ознака Синевиру  — це 13-метрова дерев'яна композиція "Синь і Вир", створена за мотивами найвідомішої легенди про Синевир… Кілька сотень років тому місцеві гори були у володінні у одного дуже старого графа. Також у графа була юна і дуже красива дочка Синь. Звали її так через неймовірно блакитні очі. Одного разу дівчина прогулювалася схилами і, збираючи квіти, побачила прекрасного молодого хлопця на ім'я Вир. Пара відразу сподобалася одне одному, і вони закохалися. Дізнавшись про це, граф розпорядився стратити простого хлопця за любов до його красуні дочки. З тих пір Синь оплакувала Вира, проливаючи сльози. Так і утворилося кристально чисте блакитне озеро Синевир.

 

 Водні багатства Закарпаття

    Закарпаття – унікальний край гірських вершин та швидких річок, широких рівнин та вулканічних гір, вражаючих озер, термальних вод та водоспадів.