Незвичайні пам'ятники Ужгорода
Міні скульптури в Закарпатті за останні кілька років стали настільки відомими і популярними, що вже отримали звання справжньої родзинки Закарпаття і в той же час сучасної пам’ятки. Причому симпатію вони викликають як у захоплених туристів, особливо дітей, так і у самих закарпатців, для яких їх поява часто є повним сюрпризом. Мініскульптури – це нова історія старовинного Ужгорода. Свого роду це візитівка міста. Всі «герої» міні скульптурок тим чи іншим чином мають відношення до Закарпаття. І звичайно вони обростають міфами, легендами та повір’ями.
Ужгород – найменший обласний центр в Україні. Може, це й стало поштовхом для місцевого скульптора Михайла Колодка створювати й установлювати по місту серію саме маленьких скульптур. Автор вважає їх дієвими складовими налагодження культурної комунікації між Ужгородом та Європою. "Наш край багатий переплетінням культур, які століттями тут будувалися. Саме це ми хотіли передати в скульптурі. Не стали робити цього у великих, дорогих монументах. Мініатюра значно дешевша, а, можливо, й цікавіша", - розповів Михайло.
На сьогоднішній день в Ужгороді існує близько 60-ти міні-скульптур і ця цифра не припиняє рости, що не може не радувати. Більшість з цих скульптур знаходиться в центрі міста, або недалеко від центру. Але, тим не менше, їх не завжди просто знайти, а буває, натрапляєш на когось, зовсім не чекаючи цього! У зв’язку з цим, і була створена карта захоплюючого квесту по ужгородським міні-скульптуркам. А також проводять спеціальні екскурсії. Туристи та мешканці міста залюбки їх шукають, фотографуються та слухають історії про їхнє створення.
Найпершою закарпатською міні-скульптуркою став мініатюрний пам’ятник помічнику Святого Миколая, якого почали ніжно називати Миколайчиком. Його поява анонсувалася як лист від самого Святого Миколая, в якому той повідомляв, що вже незабаром в Ужгороді можна буде звернутися до його посланника. У якого буде особлива місія в місті, а також почесне звання офіційного представника Миколая. Миколайчик став першою найменшою скульптурою в Закарпатті, зростом всього 16 см. Оселився він на поручнях на центральній частині однієї з ужгородських набережних в грудні 2010 року. З того часу його добре обличчя і тепла усмішка радує всіх, хто до нього наближається. Крім того, люди вірять, що якщо потерти носик Миколайчика і загадати при цьому бажання, воно обов’язково збудеться.
Всього через кілька місяців після цього в центрі Ужгорода з’явився ще один «міні-житель» – мініатюрне зображення знаменитої статуї Свободи. Її стали називати також ніжно, одночасно і трохи іронічно – Свободка. До всього цього Свободка є ще й маяком. Відкрили її під час традиційного сплаву на саморобних човнах річкою Уж – «Ужгородська регата». Крім того, закарпатська Свободка володіє ще однією цікавою особливістю – виявляється, Свободка – справжня модниця! Оскільки скульптурку регулярно наряджають в різноманітні образи – від морячки до нареченої – в залежності від подій, що відбуваються в місті.
Офіційно вона носить назву "Маяк Ungvar" і присвячується закарпатському флоту. Це найменша статуя Свободи у світі і одночасно найменший діючий маяк.
Цікавим фактом є те, що завдяки своїм пропорціям та електричному діоду ця міні-фігурка в Ужгороді носить гордий статус найменшого діючого маяка, висота якого складає всього 17 см, а вага не більше 2 кг. Скульптурка знаходиться перед пішохідним мостом зверху “консульських сходів” на початку Православної набережної.
Лебедине озеро Цю міні-скульптуру у вигляді маленького бронзового телевізора з відомим твором встановили 2017 року.На ньому зображено балет Петра Ілліча Чайковського “Лебедине озеро”. Виглядає це так, ніби хтось на самому цікавому моменті поставив дійство на паузу. Петро ІллічЧайковський – цікава історична особистість, диригент, композитор і педагог українського походження.
В основі сюжету “Лебединого озера” лежить німецька легенда про чарівну принцесу Одетту, яку перетворив на лебедя злий чаклун Ротбарт. Трансляція цього балету в народі асоціюється з тривогою, і не безпідставно. В 30-ті роки радянська влада вирішила використовувати спектакль в якості пропаганди. “Лебедине озеро” транслювалось по всім каналам 1991 року під час серпневого путчу. Петро Ілліч, напевно, ніколи б не подумав, що під його гімн любові, радості й краси почнуть ховати радянських генеральних секретарів та відвертати увагу від державних переворотів.
Є також одна цікава легенда про походження цього спектаклю. В ній розповідається, що Чайковський написав “Лебедине озеро”, влаштувавши собі відпочинок в Карпатах. Озеро Синевир і краса Карпатської природи надихнула його на написання твору.
Символічно, що цей “перший телевізор над Ужем” можна побачити поблизу головної телевежі Закарпаття, а точніше − на початку перил транспортногомосту, що поблизу готелю Ужгород.
На площі Корятовича біля добре відомої всім ужгородцям книгарні «Кобзар» є міні-скульптура Аль-Ідрісі, з якою можна попити кави. Вона розміщена на «столику» поблизу кав’ярні «Антресоль пані Грінвіч». Цей міні-шедевр встановили 2015 року, приурочивши подію до Дня міста. Арабський географ і мандрівник Аль-Ідрісі за наказом норманського короля виготовив карту з описом, де серед багатьох міст світу вперше з’явилося і місто Ужгород. Це сталося в 1154 році і єнайдавнішим писемним джерелом, у якому згадується наше місто.
Іглавські їжачки Встановлення трьох їжачків відбулось в 2013 році. Подія була приурочена до днів чеської культури, що проходили в той час в м. Ужгород.
Справа в тому, що їжаки являються символом чеського міста Їглава, яке є містом-побратимом Ужгорода. Крім того, їжаки є символом пива «Єжик», яке варять в Їглаві. На відкритті цих скульптур були присутні міські голови Ужгорода та Їглави. Автори скульптурної групи скульптор Михайло Колодко та коваль Василь Криванич розмістили своїх Їглавських їжаків на металевих перилах Київської набережної навпроти п’ятої школи. Цікавим фактом є те, що їжачків спочатку було 4, одного з них подарували в честь свята меру міста Їглава.
Існує легенда, в якій розповідається про давні часи, коли ще тільки йшло зведення найстаршої, станом на сьогодні, церкви в Закарпатті — Горянської ротонди. В ті часи церкву оберігали зграї їжачків, маленьких хижаків, наділених мудрістю і життєдайною силою, слава про яких дійшла до короля Отокара ІІ, що був засновником міста Їглава. Він був вражений історією про маленьких охоронців ротонди-їжачків. Король наказав своїм воїнам відправитись до ротонди та викупити три сотні їжачків й привезти їх в Іглаву, щоб вони стали оберігати також і його місто, віддавши церкві за них три сотні срібних монет. Адаптувавшись, їжачки перекочували з рудників до берегів Їглави, пізніше до парків і садів, а ще згодом стали символом міста. Пройшло багато часу і місцевий скульптор, за проханням церковнослужителів, переплавив три сотні срібних монет в фігурки їжачків, після чого розмістив їх на перилах поблизу річки Уж. Так і до тепер зберігається пам'ять про світову славу Горянської ротонди та її малих охоронців.
Вузол Кротона Скульптура зображує неймовірну силу відомого силача Івана Фірцака-Кротона. У 1928 році уродженець Закарпаття (село Білки Іршавського району) отримав титул найсильнішої людиною планети. Про Івана Фірцака було написано книгу та знято фільм під назвою “Іван Сила”. Саме під цим псевдонімом видатний силач виступав в 64 країнах світу зі складними та ризиковими номерами, серед яких були: забивання цвяхів в дерев'яні щити голими руками, розривання ланцюгів, жонглювання важкими предметами, а на грудях спортсмена молотами розбивали дошки. Чи не найбільш вражаючим номером був його виступ у США, де йому через горло проїхав… автомобіль. Фірцаку це не зашкодило, ба більше - подейкуюсь, що згодом за це він отримав в подарунок автомобіль “Форд”. За феноменальну силу світова громадськість прозвала Івана Фірцака іменем античного героя Кротона, засновника міста, де жили найвеличніші спортсмени Древньої Греції. Ця назва підходить якнайкраще, адже Фірцак і сам заснував закарпатську циркову школу, школи силових мистецтв, а також підготував до змагань багато важкоатлетів. Вузол, авторства коваля Василя Криванича, розміщений на тих же перилах, що й Їглавські їжачки вздовж Київської набережної.
Закарпаття здавна відоме як важливий центр виноробства. Численні гастрономічні тури, метою яких є дегустація різних місцевих вин, є яскравий цьому доказ. Не останнє місце в букеті закарпатських вин є молдавський смак, який вирішили увіковічнити в міні-скульптурі в Ужгороді. А тому першого квітня 2016 р. урочисто відкрили скульптурку виноградному грону, всередині якої сховали пляшечку чудового вина − «Букет Молдавії». Кажуть, що через 20 років планується розрізати це гроно і перевірити, наскільки з роками молдавське вино примножило свій смак. Знайти міні-скульптуру можна на перилах Київської набережної.
Хоча в Ужгороді Петро Перший ніколи не був, але дуже любив закарпатські вина. Саме відображенням цієї любові імператора є встановлена 2015 року в Ужгороді його міні-скульптура. На цій бронзовій скульптурці зображено Петра Першого сидячим верхи на діжці вина з виноградним гроном в руці. Знаходиться вона за адресою вул. Волошина, у внутрішньому дворику поблизу входу до дегустаційного залу “Шардоне”.
Поруч з Миколайчиком, на площі Театральній, розташовано міні-скульптуру корабля «Карпатії», яку встановили 2012 року з нагоди 100-ї річниці катастрофи на Титаніку. Це єдиний корабель, що відгукнувся на сигнал SOS найбільшого пасажирського судна Титаніка та першим підібрав пасажирів лайнера з рятувальних шлюпок серед холодних вод Атлантичного океану. Назва рятувального судна напряму зв'язана з Карпатами, через що і було вирішено встановити фігурку. Пам’ятник також має невеличкий секрет: всередині нього можна помістити свічку, запаливши вогні якої, буде видно світіння ілюмінаторів маленького пароплаву.
В Ужгороді на Київській Набережній неподалік транспортного мосту імені Масарика з’явилася нова мініскульптурка «Дикий Захід Баффало Білла».
Зазначається, що це перша ужгородська скульптурка, яка сама розповідає свою історію. Крім того, скульптурка є чи не єдиною, що знайомитиме містян і гостей Ужгорода відразу із трьома історичними персонажами – американцем Баффало Біллом та акторами його шоу. «Ця мініатюрка з одного боку показує, яка цікава подія відбулася в Ужгороді: найбільш масова, видовищна і красива атракція в історії нашого міста. Сучасні містяни про неї майже нічого не знають. З іншого боку скульптурка демонструє, де саме були межі Ужгорода у 1906 році. Це перша скульптурка, яка примножує наше історичне надбання і дає можливість розвиватися.» – каже Ігор Прохненко, історик. 1906 року в Ужгороді відбувся виступ всесвітньо відомого американського колективу «Дикий Захід» на чолі з Вільямом Фредеріком Коді на прізвисько Баффало Білл. У грандіозному шоу тоді взяли участь близько 1300 людей та тварин. Після європейських столиць відвідини Ужгорода «Диким Заходом Баффало Білла» стали справжньою сенсацією. Скульптурка є подарунком Фонду Андрія Півня мешканцям та гостям краю і покликана підвищити імідж, привабливість Ужгорода й Закарпаття. Скульптурка має аудіоcупровід. Відтак, сама про себе розповідає двома мовами: українською та англійською. Достатньо лиш засканувати на телефон QR-код, і Баффало Білл розповість про гастролі свого колективу в Ужгороді.
Метеорит Княгиня Ця міні-скульптура Михайла Колодко стала 33-ю в місті Ужгород. Її встановили 2018 року на площі Шандора Петефі в Ужгороді біля кондитерської, що належить Валентину Штефаньо, який з нагоди встановлення міні-скульптури створив нові цукерки “Метеорит”. Оригінальна скульптурка виготовлена у вигляді уламку метеориту, на якому стоїть бронзова фігурка закарпатського селянина Василя Крив’яника, який знайшов найбільший шматок легендарного метеорита біля села Княгиня. Біля щойно встановленої міні-скульптури відразу з’явився знак автобусної зупинки «Метеорит Княгиня».
Але яку ж саме подію увічнено в камені та металі? Княгиня – найбільший у Європі метеорит. Упав він у 1866 році на Великоберзнянщині, у селі Княгиня схилі гори Стінка (1078 м). На честь місця падіння і було названо метеорит. Важила космічна брила близько 500 кілограмів. Його уламки розсипалися на площі близько 5 кілометрів. Найбільший із них вагою майже 280 кілограмів знайшов місцевий мешканець Василь Крив’яник через кілька днів після падіння. Про диво дізнався лісничий Великого Березного Антон Покорний. За його словами, він викупив у Крив’яника знайдений метеорит «за два воли, які той сам вибрав». Згодом, Покорний сам вигідно перепродав його Віденському імператорському музеєві (сучасний музей природознавства), в якому метеорит зберігається і досі. Цікаво, що на Закарпатті сьогодні уламків метеориту немає. Місцеві мешканці усі частинки небесного тіла, які їм вдалося знайти або продали, або вмурували у власні будинки… на щастя. Тож аби продемонструвати хоча б шматочок метеориту сучасникам, потрібно розбирати тамтешні старовинні хати. Утім в Ужгороді відтепер є свій метеорит, який став однією з туристичних родзинок міста.
Міні-пам’ятник князю Лаборцю встановили 2016 року на мурах Ужгородської фортеці. Спонсором цього пам’ятника виступив директор ТОВ “Ядзакі Україна”. Бронзову фігуру Лаборця влітку 2018 року вкрали. Тому автори міні-скульптури Михайло Колодко і Василь Криванич перемістили її поближче до входу в замок та міцніше закріпили на новому місці.
Лаборця вважають творцем ужгородського замку та засновником самого міста Ужгород. Він був князем слов’янського племені білих хорватів. Історики досі дискутують, чи справді існував князь Лаборець у IX столітті, чи він був лише легендарною постаттю. Проте, більшість з них дотримуються думки, що такий князь дійсно існував. Бронзовий князь Лаборець скручений бронзовим шнуром і символічно прикріплений до металевого меча, є ніби його руків’ям. Таке символічне зображення князя нагадує про його трагічну загибель: Лаборця скарали нападники, утопивши у річці Ондава, яка зараз називається Лаборець (протікає через словацьке місто Міхаловці і впадає на території Словаччини у річку Уж).
Ейфелева вежа Справжня архітектурна пам'ятка Парижа була відкрита в 1889 році і була названа на честь її творця - Густава Ейфеля. Про неї пишуть пісні, вона часто згадується у відомих романах та кіно. Вежу неодноразово намагались “продати” та втягнути до десяток різних афер, але попри все вона вистояла та стала символом сучасної Франції. Її маленькі копії заполонили весь світ. З недавніх пір своєю Ейфелевою вежею обзавівся й Ужгород.
В 2015 році в Україні святкували Дні французької культури. З нагоди свята було вирішено подарувати місту частинку Європи. Відкриття скульптурки вшанував присутністю французький консул разом з чималою делегацією дипломатів. Розміщення міні-фігурки було обрано не випадково, її встановили на останньому вцілілому старовинному ліхтарі міста Ужгорода.
На 25 річницю Незалежності України в місті з'явилась нова робота Миколи Колодка – міні-скульптура «Єдина Україна». Вона схожа на плитку шоколаду, форма якої повторює територію України та демонструє єдність країни. Михайло Колодко пояснив, що ця скульптура відображає єдину, неділиму Україну, яку «наче шоколадку хтось так і хоче відкусити». Нехай Україна завжди залишається цілою “плиткою”, об яку всі бажаючі відкусити собі шматочок поламають зуби не отримавши нічого натомість. «Шоколадна» міні-скульптура «Єдина Україна» розташована на Поштовій площі поблизу альпінарію та міської ради.
Міклош Берчені та Крістіна Чакі. На скульптурі зображено, як закохані застигли за мить до поцілунку. Розташована ця романтична скульптурка в самісінькому центрі Ужгорода на Православній набережній неподалік Угорського консульства. Вони є символом боротьби угорського народу за свою незалежність. Міклош Берчені в юному віці став власником Ужгородського замку, який дістався йому після смерті останнього представника роду Другетів по чоловічій лінії. Його перша дружина походила з цієї знатної родини. У віці 22 років юний Міклош став вдівцем. Напівсиротами залишились троє дітей. Через декілька років доля звела Міклоша Берчені з Крістіною Чакі – теж вдовою. Коли граф Міклош зустрів Крістіну, йому на той час було 22 роки, а от їй – 40. Не зважаючи на таку різницю у віці, в їхній сім’ї панувала любов. Крістіна була донькою державного судді Іштвана Берчені та походила з багатого роду. Крім того, попри вік вона була справжньої красунею. Молодята обрали місцем проживання Ужгородський замок, який згодом стараннями господині перетворився не лише на справжнє «любовне гніздечко», але й на культурно-політичний осередок.
На бастіоні Ужгородського замку відкрили чергову 59-ту міні-скульптуру в місті Ужгороді під назвою "Міфи Закарпатських замків" на честь 1130 річниці з дня народження міста, автор-виконавець якої став Роман Мурник. За словами автора ідея міні-скульптури полягає у вигаданій історії: "Можливо збіг обставин, можливо ні, небайдужа особа, яка намагалася викрасти скарб, втікаючи, а як для грабіжника - це норма, втратила декілька монет, і таким чином, подарувала нам міні-скульптуру ... відтепер ці монети навіки є на бастіоні Ужгородського замку." Також із цією міні-скульптурою пов'язана не легенда, а справжня історія про Габріела Другета, який карбував на своїх маєтках фальшиві монети.
Біля ботанічного саду УжНУ, відкрили останню поки що міні-скульптуру «Екскурсовод». Це вже 61-а скульптурка у місті, вона присвячена усім екскурсоводам, гідам та гірським провідникам, які загинули на російсько-українській війні, а також на честь усіх екскурсоводів, які зараз служать в ЗСУ та захищають Україну від росіян.
Скульптура виготовлена у вигляді гірських вершин, що символізують всі шість двотисячників Українських Карпат. Гід знаходиться на найвищій вершині, до якої веде драбина з восьма перекладинами, що символізують вічність подяки і пам’яті.
Також є ще багато інших цікавих міні скульптур. Наприклад, черв’ячок Кукоц-талісман рибалок. Якщо потерти його носик, то вірили, що буде хороший улов. Крот з чеського мультфільму, Русалонька, присвячена героїні казки Андерсена, Алло у вигляді старовинного телефонного апарату, Козаки-символ захисту України.
Пропонуємо вам особисто прогулятися гарними локаціями нашого міста і помилуватися цими міні шедеврами.


















Немає коментарів:
Дописати коментар