РІЗДВЯНИЙ ЗОРЕПАД

( Віртуальна подорож у дивовижний світ Різдвяно-новорічних  традицій )

        За вікном зима – час найкоротших днів і найдовших ночей. Але ми всі дуже любимо зиму! Чи не так? Ковзани, лижі, сани… А разом з ними ігри у сніжки і ліплення снігової баби. І в цей час приходять до нас зимово-новорічні свята. Зимовий період – найулюбленіший час більшості дітей! Чому? Бо саме взимку – найбільше свят і омріяних подарунків – іграшок та солодощів!

         А починаємо ми з свята святого Миколая! Святий Миколай  існував насправді. Він народився у 280 році н. е. у родині багатих греків-християн, які мешкали у місті Патарі (територія сучасної Туреччини). Хлопець зростав у добрі та любові, але його надзвичайно засмучувала навколишня бідність і убогість мешканців міста, тому він із дитинства і протягом життя потайки допомагав бідним родинам та дітям-сиротам.

            Коли його батьки померли, Миколай отримав величезний спадок, але не став жити в розкошах. Він розпродав усі статки та роздав гроші бідним. Покинувши світське життя, Миколай вирушив прочанином у Палестину, а коли повернувся, став священиком, а згодом – і єпископом у місті Міри. Під час гонінь християнської віри його кинули до в'язниці, потім звільнили. А на схилі років отець Миколай став ченцем.

           Ще за життя люди вважали отця Миколая святим. Бо він не раз за допомогою щирої молитви творив справжнє диво: вгамував бурю на морі, завдяки чому було врятовано чимало рибалок, а також корабель із прочанами; він зцілював калік і недужих, неодноразово рятував приречених до страти. Але найбільшою його заслугою було те, що він безмірно любив усіх людей і цінував кожного.

            Свято Різдва Христового – найкрасивіше зимове свято, яке чекають дорослі й діти. Різдво є одним з головних християнських свят, яке вирізняють унікальні звичаї і традиції, а також власні символи. Значення цього свята настільки велике, що навіть хід нової історії і літочислення ведеться від Різдва Христового.

            Різдво - це свято на честь народження Ісуса, і ми відзначаємо його в пам'ять про сина Божого. Ісус - це син Бога. Бог послав його на землю для того, щоб врятувати всіх нас. Різдво,  –  святкують 25 грудня  – за григоріанським стилем. або – 7 січня, як це заведено за юліанським календарем. 

Перед самим народженням батьки Ісуса Йосип та Марія змушені були відправитися в місто Віфлеєм, так як цар наказав провести перепис населення. У Віфлеємі було дуже багато людей і всі будинки і готелі були зайняті тими, хто прибув на перепис, тому Марії з Йосипом довелося заночувати в печері разом з худобою.

 Саме в цю ніч і народився маленький Ісус. Оскільки в печері не було ліжечка, немовляти довелося покласти прямо в ясла. Ясла - це ящик, з якого їдять тварини, і він зазвичай заповнений сіном. Саме на це м'яке сіно і поклала Марія свого новонародженого малюка.

        Різдво почалося з моменту, коли на небі з’явилася зірка, сповістивши про народження Ісуса. А вифлеємські пастухи, побачивши знак, вирушили до Спасителя з подарунками: ладаном, золотом і миром. Вони здогадалися, що світло зірки сповіщає про народження Спасителя і вирушили до нього з дарами. Волхви знали, що Ісусу судилося стати Царем Небесним на землі.

         Правлячий в ті часи цар Ірод теж почув вістку про народження царя і злякався, що Ісус може замінити його на троні, та велів вбити всіх немовлят у місті. Сину Божому дивом вдалося вціліти.

Ми з вами поговоримо про особливості українських традицій в новорічно-різдвяний період.

Готуються до Дня народження Христа у нашій країні з особливим трепетом!

6 січня з появою першої зірки українці сідають за щедрий, але пісний стіл. Святий вечір прийнято проводити у колі всієї родини.

Вранці 7 січня українці вітаються фразою "Христос народився!", а у відповідь чують "Славімо його!". У цей день люди зазвичай відвідують церкву, а також ходять в гості до родичів і друзів.

В Україні традиції святкування Різдва Христового передавалися від покоління до покоління.

Різдво для українців – це родинне свято і дуже важливо, щоб в цей день всі рідні зібрались за одним столом. 

Є вірування, що людина буде блукати цілий рік, якщо на Різдво залишиться сама. 

А ще в цей день не можна було сваритися взагалі, навіть якщо хтось з кимось побив горшки, потрібно було себе тримати в руках, а краще помиритися. 

При цьому багато традицій було пов'язано не тільки з днем Різдва, а й Cвятвечором, який проходить напередодні. 

Обряди поділялися на дві категорії. Одні стосувалися підготовки, а інші – безпосередньо святкування. 

Все те, що відбувається до сходження першої зірки – тривала підготовка.

Вона також несе в собі ідею не лише підготувань, а саме програмування добробуту та врожаю на майбутнє. 

Одним із таких обрядів було лякання дерев. За віруванням, це мало забезпечити їхню родючість на наступний рік. 

Провести такий обряд потрібно було в обідній час перед святковою вечерею. 

"Господар із кимось з домашніх брали сокиру і йшли до цього дерева, там починали між собою діалог. 

Господар замахувався на це дерево і погрожував, що якщо воно не буде родити – то на наступний рік його зрубають. 

А дитина чи дружина від імені дерева відповідали, щоб не рубав, бо на наступний рік буде обов'язково рясно родити". 

Крім того, до свят хата мала бути чисто прибраною і святково декорованою.   В хаті вибілювали помешкання, застеляли нові або чисто випрані скатерки й рушники, намагалися підготувати новий одяг для всіх членів родини. Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння й молитву.

Сідати за святковий стіл необхідно з появою першої зірки, що символізує народження Ісуса. Святий Вечір традиційно розпочинається молитвою за здоров’я живих і упокій мертвих. Господар першим сідає за стіл, запалює різдвяну свічку й благословляє вечерю, після чого куштує кутю і роздає її родині.

     Важливим різдвяним обрядом на Святий вечір є оформлення столу. Традиційно його застеляють свіжим сіном або соломою, зверху насипають трохи зерна й покривають скатертиною. По кутках столу під скатертину кладуть по зубчику часнику, який буде оберігати сім’ю від хвороб та злих сил.

    На почесному місці в домі повинен стояти Дідух — житній, пшеничний або вівсяний сніп, який символізує урожай та добробут, і є оберегом роду. Традиція ставити дідух на Святу вечерю тягнеться ще з часів язичництва, хоча в сучасній Україні вона збереглася тільки в західних областях України.

Проте найважливіше віщування щасливої долі у нас пов'язувалось із приходом колядників.  

"Не пустити їх у домівку було дуже поганою прикметою.

Їх не пускали лише, якщо в родині хтось нещодавно помер і був період жалоби. 

Господарі були переконані, що якщо колядники не завітають, то добра на наступний рік не буде.

Характерним різдвяним звичаєм в Україні залишається вертеп. Це може бути як пересувний мініатюрний ляльковий театр, розміщений в коробі, так і живий вертеп з акторами.

А зараз ми з вами вирушимо у подорож у дивовижний світ Різдв’яних традицій та дізнаємось, як святкують Різдво у різних країнах світу.

Чехія

У Чехії Різдво вважається найсприятливішим часом, щоб зазирнути в майбутнє і дізнатися свою долю. Незаміжні чеські дівчата на початку грудня ставлять у воду гілку вишні. Якщо вона зацвіте на Різдво –значить, у новому році дівчину чекає заміжжя.

Словаччина

У Словаччині, як і в Чехії, на Різдво теж люблять ворожити. Що, втім, не дивно – довгі роки мешканці цих двох країн проживали в одній державі. Тут обов'язково готують традиційний святковий пудинг, ложку якого зачерпує найстарший чоловік у сім'ї і підкидає до стелі. Вважається, що чим більше їжі прилипне до стелі, тим благополучнішим буде наступний рік для всієї родини.

Австралія

Напередодні Різдва австралійці розстеляють біля своїх будинків покривала і колядують. Святкують переважно на пляжі, готуючи гриль страви. Обдаровують один одного презентами, грають в крокет, пляжні ігри, купаються. 

    Святкова традиційна вечеря – це холодні (в Австралії в цей час літо!) страви з морепродуктів, індичка, салат, десерт зі сметани, граната і полуниці.

Іспанія

В Іспанії є багато регіонів, в кожному із яких свої звичаї, культура, навіть мова. У Каталонії, наприклад, існує незвичайна різдвяна традиція – «годування» різдвяної колоди. За два тижні до свята, колоду вкривають ковдрами і починають її «пригощати» –підкладають під ковдри фрукти та солодощі. А в різдвяну ніч її кладуть біля каміну, і маленькі діти починають бити по ній палицями, «вибиваючи» таким чином для себе подарунки.

 

Франція

Французькі дітлахи на Різдво отримують на подарунки від людини на ім'я Пер Ноель. Подарунки він кладе в дитячі черевички, які малюки з вечора залишають біля каміна. У Пер Ноеля є суворий напарник, якого звуть Пер Фуетар, він нічого не дарує, а навпаки –карає різками дітей, які себе вели нечемно і були неслухняними.

Англія

Для британських різдвяних традицій дуже характерним є розсилання великої кількості різдвяних карток усім близьким, знайомим, колегам, поштареві або й молочнику, який щодня розвозить молоко повз будинок. 

В Англії досі зберігся старовинний звичай прикрашати будинок гілками гостролиста та плюща. А над дверима вішати гілочку омели. Раз на рік, напередодні Різдва, чоловік має право поцілувати будь-яку дівчину, яка зупинилася під цією вічнозеленою рослиною. Оскільки таке трапляється рідко, один англієць навіть пішов на хитрість – він прикрасив гілочками омели дзеркало в своєму будинку, щоб мати можливість цілувати всіх дівчат, які чепуряться біля нього.

День після Різдва у Англії відомий як «боксінґ дей». Назва походить від колишньої традиції давати різдвяний ящичок – «бокс» із маленьким подарунком усередині рознощикам товарів, що регулярно навідувалися до помешкання упродовж року.