Водні багатства Закарпаття

    Закарпаття – унікальний край гірських вершин та швидких річок, широких рівнин та вулканічних гір, вражаючих озер, термальних вод та водоспадів.

 

 

    Тут ви можете відвідати найвищу гору в Україні - Говерлу, зупинитися поруч з географічним центром континентальної Європи - селищі Ділове.  

       Проте справжніми принадами Закарпаття є його водні скарби, якими багатий наш край. Про кришталеву чистоту карпатських річок, озер, водопадів та підземних вод ходять легенди. З карпатських витоків живляться такі важливі водні артерії Європи: Вісла, Дунай, Тиса, Дністер, їх численні великі та малі притоки.

До водних ресурсів  Закарпаття належать поверхневі і підземні води. Поверхневі – це води річок, озер, боліт, каналів, штучних водойм. За запасами підземних вод наша область вважається найбагатшою областю України. На Закарпатті їх відомо 360 джерел. Найбільш поширені серед них вуглекислі, залізисті, миш'яковисті, сульфідні та йодно-бромні

.

    На Закарпатті є 152 річки, завдовжки понад 10 км кожна. Всі вони належать до басейну Тиси (ліва притока Дунаю), що протікає вздовж південної межі області. Це найбільша річка Закарпаття – має довжину майже тисячу кілометрів (966) та протікає через п’ять країн: Україну (Закарпатська область), Румунію, Словаччину, Угорщину і Сербію та впадає у Дунай.  Початок бере на території Рахівщини. Загалом через нашу область  проходить лише верхів’я ріки протяжністю 201 км. Нині, на жаль, вона далеко не така повноводна та чиста як раніше.

 

    Найбільші притоки Тиси в межах області —Тересва, Теребля, Ріка, Боржава. До басейну Тиси належать ще дві великі річки Закарпаття — Латориця і Уж.

Уж протікає через Великий Березний, Перечин, Ужгород і далі в Словаччину.

 

       Одним із найбільших і найглибших (від 8 до 24 м) високогірних озер Українських Карпат є озеро Синевир, що знаходиться на висоті 989 м над рівнем моря, в долині гірської річки Теребля Хустського району. Виникла водойма, як вважають науковці, у післяльодовиковий період, близько 10-11 тисяч років тому внаслідок перекриття долини річки зсувами кам’янистих гірських порід. «Синевир» визнано водно-болотним угіддям міжнародного значення (відповідно до Рамсарської конвенції) і є одним із семи природних чудес України.

Посередині озерних вод, немов справжня зіниця, влаштувався маленький острів, і, якщо дивитись на Синевир згори, здається, що і озеро дивиться на тебе своїм єдиним блакитним оком. Звідси і пішла його друга назва – Морське Око. Завдяки високогірному положенню та порівняній глибоководності Синевиру, вода в озері навіть найспекотнішим літом прогрівається лише на пару метрів, до (+13), купатися заборонено.

Неодмінна ознака Синевиру  — це 13-метрова дерев'яна композиція "Синь і Вир", створена за мотивами найвідомішої легенди про Синевир… Кілька сотень років тому місцеві гори були у володінні у одного дуже старого графа. Також у графа була юна і дуже красива дочка Синь. Звали її так через неймовірно блакитні очі. Одного разу дівчина прогулювалася схилами і, збираючи квіти, побачила прекрасного молодого хлопця на ім'я Вир. Пара відразу сподобалася одне одному, і вони закохалися. Дізнавшись про це, граф розпорядився стратити простого хлопця за любов до його красуні дочки. З тих пір Синь оплакувала Вира, проливаючи сльози. Так і утворилося кристально чисте блакитне озеро Синевир.

Щороку тисячі туристів приїжджають сюди помилуватись найбільшим гірським озером в Україні та насолодитись чудовими мальовничими краєвидами навколо. Також кожного року в околицях озера проводиться Всеукраїнський фестиваль «На Синевир трембіти кличуть».

 

    В Закарпатті є чимало гарних місцин для відпочинку. Останнім часом люди все частіше замість поїздки на море проводять свою відпустку на озерах. Одна з таких чудових локацій ‒ це озеро Дідово, яке знаходиться неподалік від міста Берегово.

За часів Радянського Союзу це був був піщаний кар’єр. Після того, як видобування піску спровокувало пошкодження будинків в селі, кар’єр закрили та затопили водою. Так і утворилось мальовниче озеро.

    Озеро Дідово порівняно молоде – йому всього лиш 50 років, але щороку сюди приїздить все більше туристів, і не тільки із Закарпаття. Воно має велику площу, більше ніж 54 гектари, а найбільша глибина тут становить 16 метрів, хоча місцеві жителі запевняють, що вона сягає й 20. Це найбільше озеро в області з чудовим піщаним пляжем та розвиненою інфраструктурою. На озері облаштований пляж з альтанками та шезлонгами, кафе та піцерії, автостоянка та водні гірки, дитячий майданчик та майданчики для волейболу і футболу, кемпінг (місце, де розташовується туристична група на привал або спеціально організована стоянка для відпочинку просто неба з наметами). Особливо цікавим озеро Дідово буде для рибаків, адже тут водиться чимало різної риби. Ви можете зловити щуку, коропа, ляща, сома, карася, окуня, білого амура, товстолобика, судака та інших риб. Ходять чутки, що тут також водяться величезні соми.

     На окрему увагу заслуговує найбільше озеро селища Солотвино під назвою Кунігунда, яке розташоване у Тячівському районі Закарпатської області, неподалік Румунського кордону. Старовинна назва Солотвина - Слатина, що означає "солона вода", вперше згадується в 1360 році. Вже тоді тут добували сіль. Солотвино стоїть на величезному соляному куполі. Сіль залягає під землею на глибині 200-300 м. В середні віки Солотвино було основним постачальником солі до країн Західної Європи.

    Своєю незвичайною назвою озеро зобов`язане дружині київського царя Ярополка. Згідно з легендою, дана територія була улюбленим місцем відпочинку цариці Кунігунди на шляху до Києва.

    Солотвинські озера виникли в XX столітті внаслідок просідання ґрунту над соляними шахтами. Першим утворилося найбільше з озер – Кунігунда, коли однойменний рудник раптово просів відразу на 20 метрів. Нішу, що утворилася, поступово заповнювала солена вода, в результаті з`явилося одне з найкрасивіших озер України, на дні якого зібрався товстий шар аспідно-чорної лікувальної грязі. Згодом кількість озер поступово збільшувалась.

    Через підтоплення вже закрито сім солотвинських шахт. Їх просто знищила вода.

    Солотвино відоме, передусім, як лікувально-оздоровчий курорт. З 1968-го тут практикують лікування астми та інших захворювань дихальних шляхів в спеціальних палатах, розташованих на глибині понад 200 м.

    Спочатку це було алергологічне відділення місцевої лікарні, яке пізніше реорганізували в обласну алергологічну лікарню. На глибині 300 метрів, у відпрацьованих камерах Солотвинського солерудника шахти № 8,
розташоване підземне відділення лікарні.

    Повітря в шахтах Солотвина надзвичайно чисте – міститься у ньому в десять разів менше мікроорганізмів, ніж у приміщенні операційної. Дрібні часточки сольового розчину сприяють оздоровленню й загоєнню слизової оболонки легень. Аналогів алергологічній лікарні в Солотвині більше в світі не існує. На жаль, на сьогоднішній день із-за аварійного стану лікарні лікування та процедури в ній припинено.

    Якщо говорити про найцікавіші водойми Закарпаття, то обов’язково варто згадати водоспади. В самому серці Карпат біля підніжжя гори Гимба що у селі Пилипець Міжгірського району в буковій ущелині знаходиться одне з семи природних чудес України – неймовірно гарний 14-метровий каскадний водоспад Шипіт. Свій початок це диво природи бере на високих схилах гори Великий Верх (1598 м).

    Шипіт утворився через розмивання гірської породи потоком річки Пилипець.

    З водоспадом Шипіт пов'язано кілька легенд. Однією з найпопулярніших є історія про бідного хлопця і багату дівчину, які покохали один одного. Припускаючи, що їх союз не підтримають рідні, вони зустрічалися таємно, біля крутих скель. Одного разу мати дівчини простежила за нею, і підслухала шепіт закоханих. Жінка влаштувала гучний скандал, що викликав потім грім і зливу. Місцем, де стояли закохані, потекли сильні потоки води, і змили їх. Після цього дівчину і хлопця не змогли врятувати, а мати ще довгий час приходила до водоспаду і розповідала, що їй на тому місці чувся шепіт закоханих.  Звідси і пішла назва.    

    Водоспад Шипіт користується великою популярністю серед туристів, адже милуватися ним можна в будь-яку пору: взимку він повністю не замерзає, навесні його бурхливі потоки підсилюються талими водами, а влітку та восени, коли навколишні схили гір вкриті кольоровим різнобарв’ям, тут можна робити неперевершені фото.

    Щорічно, починаючи з 1993 р., неподалік водоспаду проходить неформальний фестиваль, на який приїжджають хіпі та представники різних субкультур з України та інших країн.

    Труфанець – найвищий природний водоспад Закарпаття, його висота становить 36 м. Це красивий п’ятирівневий каскад завжди прохолодної води. У підніжжі Труфанця облаштована оглядова альтанка-майданчик у гуцульському стилі, тут варто зробити фото на пам’ять. Зовсім поруч із водоспадом розташоване джерело мінеральної води.

Водоспад Скакало…Уже сама назва говорить про цікавість людей до цього водоспаду. Ще б пак, потік води трьома ступенями зривається з чотириметрової кам’яної гряди та утворює каскад струмків, що немов скачуть з каменя на камінь. Саме це природне дійство й дало назву водоспаду.

    На Закарпатті можна добре відпочити та покращити своє здоров'я, приймаючи ванни у термальних джерелах. Цей мальовничий куточок є лідером в Україні по кількості бальнеологічних курортів, тут знаходиться понад 50 термальних джерел різного роду мінералізації. Це пов’язано з тектонічною будовою Закарпаття, адже в земній корі нашого краю є багато розломів різної глибини і поверхневі води розломами проникають в надра, нагріваються й насичуються мінералами, а потім під тиском витісняються на поверхню.

    А найбільш популярні термальні курорти розташовані в Берегово, Косино та Велятино. Більшість термальних джерел виведені у спеціальні басейни.

    Термальні води Закарпаття багаті на залізо, марганець, калій, кремній, натрій та інші мікроелементи. На термальних курортах Закарпаття лікуються захворювання, пов’язані з опорно-руховим апаратом, серцево-судинною системою, периферійною нервовою системою та периферійними судинами.

    Оздоровчий комплекс “Жайворонок” - це сучасний і комфортний термальний комплекс, побудований в 2011 році та розташований біля підніжжя Берегівського вулканічного низькогір’я. Вода в термальних басейнах має на гирлі 56-58°C, тому не потребує спеціального підігріва, а навпаки, охолоджується до комфортної температури. Щойно добута з-під землі термальна вода є прозорою, але при взаємодії з киснем набуває коричневого, ніби ржавого, кольору. Специфічний запах термальної води обумовлений наявністю в її складі сірководню, який при виході на поверхню окислюється і відразу розкладається. Термальна вода є високомінералізованою, тому спеціального знезараження не потребує.

    Термальні води у селі Велятино розпочали свою історію ще в далекому 1990 році, коли було збудовано туристичний комплекс “Теплі води”. Завдяки неймовірному лікувальному ефекту термальних джерел “Теплі води” прославились і стали популярним місцем відпочинку для величезної кількості туристів з усього світу. Ці басейни живляться унікальною по своїм цілющим властивостям термальною водою з джерела поблизу гори Олексинець. На поверхню вода надходить завдяки свердловині 14-т, яка сягає глибини аж 1002 метрів. Мінералізація велятинських вод складає 100 грам на літр. Для порівняння, у морської води мінералізація становить лише 3 грами на літр. На поверхню вода потрапляє з температурою до 60 градусів Цельсія. Перед наливанням у басейни цілющу воду охолоджують до прийнятної для людського організму температури 30-38 градусів Цельсія.

    Ще до початку XVII cт. місцеві жителі Лумшор знайшли тут мінеральні джерела з лікувальними властивостями. В 1600 році, на базі сірководневого мінерального джерела, збудували у селі оздоровницю, а вже в XVIII ст. тут був курорт Лумшори полюбляла приїхати на відпочинок вся місцева знать.. На території курорту збудували дерев’яні ванни. Великі бочки наповнювали холодною мінеральною водою і кидали туди розпечені на вогні камені. За допомогою цих розжарених каменів, вода нагрівалася і тим стимулювала хімічні процеси.

    Згодом у сусідньому селі Турʹї Ремети зробили два 250-літрових чавунних чани, в яких почали гріти мінеральну воду. Але після Першої світової війни обидва чани зникли. Аж у 1970 році селянин Володимир Ап’ярі знайшов на березі ріки один із двох чанів (другий чан зберігається у Віденському музеї). Місцевий житель почав відновлювати старі традиції купання в чанах з цілющою водою. Купання в чанах стало улюбленою оздоровчою процедурою серед місцевих жителів, а ті почали кликати знайомих з ближніх міст та сіл. Так і стало популярним купання в чанах в Лумшорах на всю Україну.

    Закарпаття - це українська столиця водного оздоровлення. Багато мінеральних вод нашого краю є унікальними. Тут розміщені 32 типи вод з 36, що є в Україні та цінуються вони далеко за межами нашої країни. І це не дивно, бо за своїми корисними властивостями вони перевершили популярні води Кавказу, Франції, Польщі та Чехії. Мінеральні води Закарпаття володіють лікувальними властивостями й використовуються для лікування і профілактики захворювань органів шлунково-кишкового тракту, опорно-рухової та нервової системи, кровообігу.

    Як відомо, більшість мінеральних вод нашого краю – це мінеральні джерела. Приблизно 80% із них знаходяться у гірській частині нашого краю. На території Закарпаття століттями виринала на поверхню цілюща, приємна на смак мінеральна вода. Перша письмова згадка про “квасні води”, тобто газовану воду датується1463 роком. Промисловий розлив мінеральних вод розпочався у XVIII столітті навколо c. Вишкова та с. Поляни.

    Розташування мінеральних та лікувальних вод на Закарпатті тісно пов'язане з геологічними особливостями. Більшість значних родовищ є результатом штучного буріння. Найвідоміші мінеральні джерела знаходяться поблизу с. Поляна, с. Шаян
, с. Сойми, c. Солочин, смт. Кобилецька Поляна. Найвідомішими питними водами в Закарпатті вважають: «Поляну Купіль», «Поляну Квасову», «Боржавську», «Лужанську», «Шаянську», «Іршавську» та інші.